В Україні не зареєстровано захворювань
від використання шиферу
Сотні робітників втратять роботу
через заборону шиферу в Україні
2/3 населення світу використовують
хризотил
У США хризотиловий шифер дозволений
до використання
Споживачі втратять найдоступніший
покрівельний матеріал
Майже 100 років в Україні використовують
хризотилцементний шифер
Хризотилцементним шифером вкрито
близько 60% дахів в Україні
Хризотилцементний шифер
безпечний матеріал

Шифер – заборонити не можна використовувати

Напевно, у кожного українця є досвід проживання в будинку з шиферною покрівлею, особливо в сільській місцевості. Ця покрівля допомагала вирішувати проблеми даху над головою для багатьох поколінь і мільйонів сімей. Під ним було тихо, не спекотно, він не піддавався корозії, коштував недорого, можна було швидко замінити зламаний лист і відремонтувати покрівлю. Служити шифер може до 100 років, настільки це простий, довговічний і надійний матеріал. Всі ці якості матеріалу призвели до того, що навіть сьогодні це найпоширеніший матеріал в Україні і становить понад 60% покрівельного фонду країни.

Трохи історії

Історія азбестоцементу почалася в 1901 році, коли австрійський інженер, чех за національністю, Людвіг Гатчек запатентував свій винахід на спосіб виготовлення азбестоцементних плит. Вироби, одержувані за розробленою технологією, автор назвав етерніт (у перекладі з латини означає вічний, довговічний), а в народі його назвали азбестовим шифером. Спосіб виготовлення азбестоцементних плит, запропонований Гатчеком, практично не зазнав змін від моменту патентування і дотепер.

Небагатьом винаходам була приготована доля такого швидкого і широкого впровадження у всьому світі. Технологія виробництва азбестоцементу для того часу була революційною. Тоді мало хто міг дозволити собі крити дах металом і глиняною черепицею, настільки це були дорогі матеріали. Основна частина населення, що проживала в сільській місцевості, крила покрівлі соломою і деревом. Погодьтеся, не дуже надійна покрівля з точки зору пожежної безпеки та довговічності, яку потрібно часто міняти. І ось на цьому тлі з’являється інноваційний покрівельний матеріал – легкий, негорючий, що слугує десятиліттями, малошумний, не гниє і простий в установці та експлуатації. Сам шифер складається з 92% відсотків цементу і 8% хризотилового азбесту, що виконує функцію армування цементної маси, саме завдяки його армуючим волокнам можливо робити з цементу тонкий і міцний лист із такими унікальними властивостями.

Так, шифер забезпечив якісний ривок у забезпеченні населення світу доступною і довговічною покрівлею, повністю замінивши тимчасову і ненадійну покрівлю з соломи і дерева.

Шифер в Україні почали виробляти в 1928 році. Матеріал швидко знайшов популярність і свого піку використання на Україні досягнув у радянський період – кілька десятків мільйонів квадратних метрів шиферу випускало 12 підприємств азбестоцементної галузі щорічно.

Час змін

Однак час не стоїть на місці, і виробники альтернативних покрівельних матеріалів не сиділи склавши руки, а розробили матеріали, здатні конкурувати зі “старим добрим” шифером. Наприклад, знайшли спосіб виробляти стійкий до корозії покрівельний метал, та ще з кольоровим покриттям. Ба більше, рівень життя людей виріс, і змінилися вимоги до зовнішнього вигляду покрівлі. Внаслідок натиску з боку модних покрівельних матеріалів, сірому і малопривабливому зовні шиферу довелося серйозно поступитися позиціями на ринку. Поступитися, але не віддати повністю.

Матеріал особливої ​​соціальної важливості

Справа в тому, що шифер, як і раніше, обіймає позиції найбільш доступного покрівельного матеріалу в Україні, де, згідно з заявою в лютому 2020 року віцеспікерки Верховної Ради Олени Кондратюк, понад 19 мільйонів громадян на сьогодні проживають за межею бідності. За її словами, дослідження міжнародних організацій показали 50-відсоткове зростання рівня бідності в Україні в 2020 році.

Читайте також

Хризотилцементний шифер vs безазбестовий шифер. Практичне порівняння
Азбест хризотил: небезпека і шкода хризотилового азбесту спростовані вченими

Підпишіться
на розсилку